Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!
Ууууу, эй, народ!
Хочу скататься с вами на классную историю. Так что, рассаживайтесь поудобнее и готовьтесь к головокружительному приключению.
Вообще, я тут недавно ставился на закладку, такую баклаху - ЛСД, а точнее ЛСД 25. Парнишка сказал, что это шарики, которые открывают новое измерение и меняют всю жизнь нахаляву. Да, ну его нахрен, подумал я, но все равно решил проверить, что это такое.
Так вот, купил я себе эту пипирку и уже чувствую, как мир вокруг меня начинает вращаться и переливаться всеми красками радуги. Это было что-то невероятное, словами не передать!
Но у меня была идея пойти еще дальше. Я решил почувствовать себя настоящим индейским воином и пойти на охоту с топором на уток. Как вам такая идея?
Так что я схватил свой громкий и стильный топор, который, к слову, у меня есть для всяких экстренных ситуаций, и пошел гулять по городу.
Гуляю такой, на глаза попадается GPS. Думаю, почему бы не втирать кому-нибудь, что я охотник на уток и вышел отслеживать их с помощью этой волшебной приблуды?
Запускаю приложение и вижу на карте точку, которая означает уток. Как же меня тогда пробило на улов! Чувствую, даже спиритсом готов подзаправиться, чтобы утки не убежали. Ха!
Топор в руки, захожу в парк, и тут как раз виднеются эти птички, красиво плавают на озере. Вот это да, я уже представляю, как я буду ловить их своим топором и показывать всем, какой я крутой индеец.
Одна утка показалась особенно громкой, наверное, она просто не знала, что я нахожусь в округе и готов пролить ее кровь. Я медленно подходил к ней, прикидывая, как сразить ее своим топором. Но тут меня задело сомнение.
Как я мог забыть про ручник? Ведь он же мой верный товарищ, марихуана! Надо бы подзаправиться, чтобы набраться смелости и не спугнуть птицу, да и в целом, чтобы взяться за дело с новыми силами.
Так что я решил сделать небольшую остановку у друзей, у них всегда есть бензы. Я зашел к ним, прихватил пару прокаченных сигареток и спокойно подкрутил вечер.
И вот уже въявшись, правда, с намеком на ощущение летаргии, я снова принялся за охоту. Утка по-прежнему была на месте, как и я. Видимо, она ждала меня, как своего спасителя.
Глаза у нее были большие и блестящие. Я подумал, может быть, ей тоже надо закладку настроения? Но мне пришло в голову, что утка, скорее всего, вообще не поймет, что происходит.
Вот, седим мы с ней на берегу, дружим. Она такая милая и веселая, а я такой - индеец по жизни, похмельный и неуязвимый. Видимо, мы просто созданы друг для друга.
Но потом понял, что мое приключение на охоте уже начало выходить из-под контроля. А что, если меня увидят люди? Я ведь тут со своим топором хожу и говорю с уткой! Это же не так выглядит, как я думал... Утка же мне было жалко бросать. Я позвонил другу, чтобы он забрал ее и отвез в безопасное место. Но он, конечно же, не поверил моей истории.
Ну, что ж, утка осталась на свободе, а я пронес свое приключение сквозь несколько часов сумасшествия. Наверное, мне надо было рассчитывать на что-то более реалистичное, а не на индейскую охоту.
Но, знаете, это было очень интересное путешествие. Я ведь почувствовал себя настоящим героем, и, хоть и воображаемым, но индейским воином.
И, конечно же, вся эта история никому не нужна. Все друзья будут думать, что я снова втирал им какую-то дурь. Но я знаю правду, и она моя.
В общем, ребзя, знаете, как говорится - "ловите волну" и идите за своими мечтами! А я просто осторожно завершу этот рассказ и пойду отдохну. Ведь знаете, спустя несколько часов такой интригующей охоты - это совсем не просто. Кто бы мог подумать!